Всесвітня організація охорони здоров’я визнала відмову від вакцинації глобальною загрозою людству. Наразі в Україні є достатньо вакцин проти всіх 10 захворювань за Календарем щеплень, а колективного імунітету (коли вакциновані 95-97% населення) – немає проти жодного.

Гепатит В викликає вірус, який вражає печінку, призводить до розвитку цирозу і раку печінки, а це може призвести до смерті.

Туберкульоз передається повітряно-крапельним шляхом, призводить до ураження легень, кісток, туберкульозного менінгіту, смерті.

Поліомієліт викликає вірус, який передається через брудні руки, забруднені харчові продукти і воду, іноді — повітряно-крапельним шляхом, вражає нервові клітини, що відповідають за рухи, і викликає параліч. Паралітична форма поліомієліту невиліковна.

Дифтерія передається повітряно-крапельним шляхом, проявляється у вигляді ангіни, під час якої у горлі утворюються плівки, що ускладнюють дихання і можуть призвести до смерті.

Кашлюк передається повітряно-крапельним шляхом, характеризується запаленням дихальних шляхів і супроводжується нападами спазматичного кашлю, який  може призвести до зупинки дихання.

Правець передається при потраплянні в рани зараженого грунту, предметів (наприклад, цвяхів), проявляється сильними судомами, які можуть призвести до переломів кісток.

ХІБ-інфекція (гемофільна інфекція) передається повітряно-крапельним шляхом, у дітей від 5 років провокує розвиток пневмонії, гнійного менінгіту, запалення надгортанника, що призводить до задухи (епіглотиту), запалення середнього вуха (отиту), гнійного запалення суглобів (артриту), запалення кістки (остеомієліту), “зараження” крові (сепсису). Кір передається повітряно-крапельним шляхом, може призвести до запалення мозку (енцефаліту), ураження органу слуху, інвалідності, смерті.

Краснуха передається повітряно-крапельним шляхом, особливо небезпечна при вагітності.

Епідемічний паротит (свинка) передається повітряно-крапельним шляхом, особливо небезпечний при вагітності, в рідких випадках може призвести до смерті.

Вакцинація – єдиний надійний спосіб захисту від хвороб і важких ускладнень 

 

Дотримання цих часових проміжків гарантує найкращий захист. Наприклад:

  • у перші дні життя немовлятам важливо отримати захист від туберкульозу, оскільки у випадку зараження туберкульозом у перший рік життя існує високий ризик захворіти на туберкульозний менінгіт, який вражає мозкові оболонки;
  • три дози проти гепатиту В, введені до 6 місяців, виробляють довічний імунітет;
  • другу дозу вакцини КПК важливо ввести в 6 років, оскільки до цього часу послаблюється дія першої дози, що вводиться в 1 рік.

Дорослі теж мають вакцинуватись – кожні 10 років, безоплатно

За національним Календарем профілактичних щеплень усі дорослі повинні вакцинуватись від дифтерії і правця. Вакцини проти цих хвороб формують імунітет на 10 років, тому важливо регулярно (кожні 10 років) робити щеплення.

Якщо в дитинстві не вакцинувалися, або невідомо, вакциновані чи ні, необхідно отримати як мінімум три дози вакцини АДП-М – спочатку перша доза, через місяць – друга, через 6 місяців після другої – третя.

Нині в Україні є абсолютно усі вакцини за Календарем Вакцинація – це ваше право, гарантоване законодавством України, а також обов’язок, адже це – персональний захист і безпека для оточуючих. Уся країна вважається захищеною від хвороби, коли сформовано так званий колективний імунітет: 95-97% населення країни мають щеплення від конкретної хвороби. Колективний імунітет захищає тих людей, які не можуть вакцинуватись з медичних причин. Наразі в Україні немає колективного імунітету проти жодного з 10 захворювань, вакцинація проти яких входить до Календаря щеплень.

Вакцини не викликають аутизм і не перевантажують імунітет

Один із найбільш поширених міфів про вакцинацію – те, що вакцини можуть викликати аутизм. Це неправда. Десятки наукових досліджень спростовують такий зв’язок. Нещодавно опублікували чергові дані масштабного дослідження в Данії: вакцинація проти кору, паротиту та краснухи не підвищує ризик аутизму, навпаки – вакциновані КПК діти мали на сім відсотків меншу ймовірність аутизму, ніж невакциновані.

Так само вакцини не перевантажують імунітет. Віруси у вакцинах настільки ослаблені, що не можуть вплинути на імунітет. Навіть якщо одночасно ввести вакцини проти 10 інфекційних захворювань, задіється лише 0,1% імунної системи. А от природне інфікування певними вірусами, яке підтримують антивакцинатори, може ослабити імунну систему. При інфекційному захворюванні навантаження на імунітет у кількасот разів вище, ніж при вакцинації.

Підвищення температури, виникнення набряку, ущільнення чи почервоніння у місці ін’єкції – нормальні реакції організму на вакцину

Такі реакції організму пов’язані з механізмом дії певних вакцин і здебільшого тривають протягом одного-двох днів .

Щоб сформувати оптимальну імунну відповідь на введені антигени (компоненти вакцини, до яких, власне, і формується імунітет) до деяких вакцин додають спеціальні речовини-ад’юванти. Вони можуть зробити місцеву реакцію більш вираженою. Наш організм помічає введені антигени, що є у вакцині, і вступає з ними у взаємодію

В переважній більшості випадків такі реакції проходять самостійно. Небезпеки здоров’ю дитини вони не несуть.

Зверніться до лікаря, якщо:

  • у дитини висока температура, яка важко збивається жарознижувальними препаратами;
  • дитина тремтить або здригається так, наче їй холодно;
  • дитина млява, дуже зблідла;
  • дитина відмовляється від води та їжі, блює;
  • дитина виразно занепокоєна, довго плаче.

Такі симптоми зазвичай не пов’язані з вакцинацією, але можуть збігатися з нею у часі, і можуть бути ознаками серйозного захворювання і потребують уваги лікаря.

 

Заступник головного лікаря з охорони А.Г.Долгова

дитинства та материнства