Імунопрофілактика – це процес, завдяки якому людина набуває імунітет, або стає несприйнятливою до інфекційної хвороб, який зазвичай здійснюється шляхом введення вакцини.

Специфічна (вакцинація/імунізація), спрямована проти конкретного збудника, а неспецифічна (активація імунної системи в цілому медикаментозними чи немедикаментозними засобами).

Штучна активна імунізація передбачає створення імунітету шляхом введення вакцин чи анатоксину. При інфекціях з довгим інкубаційним періодом, наприклад при сказі, активна імунізація дає змогу запобігти захворюванню навіть після зараження.

Штучна пасивна імунізація – це введення сироваткових препаратів і γ-глобуліну. За допомогою пасивної імунізації можна швидко створити тимчасовий імунітет тривалістю 1-6 тиж. Повторна пасивна імунізація не підсилює імунітет і часто супроводжується ускладненнями. Її найчастіше проводять після контакту із збудником та за неможливості активної імунізації. Серед мікроорганізмів, з якими можна успішно боротися за допомогою вакцинації, можуть бути віруси (наприклад збудники кору, краснухи, паротиту, поліомієліту, гепатиту В, сказу) чи бактерії (збудники туберкульозу, дифтерії, кашлюку, правця, гемофільної інфекції).

Шляхи введення вакцин

Внутрішньомязево – рекомендується вводити сорбовані вакцини, оскільки в цьому випадку швидке всмоктування антигену забезпечує більш високу імунну відповідь і, крім того, при внутрішньом’язовому введенні місцева реакція буває менш виражена, ніж при підшкірному введенні.

Підшкірно – вводять живі вакцини, так як цей шлях менш хворобливий і більш безпечний, а також у зв’язку з тим, що імунна відповідь на живу вакцину не залежить від шляху введення.

Нашкірно – зазвичай застосовується для введення живих вакцин проти особливо небезпечних інфекцій (туляремія, чума, лихоманка Ку).

Оральний шлях введення застосовується при вакцинації проти поліомієліту, тифу і холери.

Види вакцин

Живі вакцини – містять ослаблений живий мікроорганізм.

Інактивовані (вбиті) вакцини – містять вбитий цілий мікроорганізм. Їх вбивають фізичними (температура, радіація, ультрафіолетове випромінювання) чи хімічними (спирт, формальдегід) методами.

Хімічні – містять компоненти клітинної стінки та інших частин збудника.

Анатоксини – вакцини, що містять інактивований токсин (яд), який продукують бактерії. Після оброблення токсичні властивості зникають, але залишаються імуногенні.

Векторні (рекомбінантні) вакцини – вакцини, отримані методом генної інженерії.

Асоційовані вакцини – вакцини різних типів, які містять кілька компонентів.

Принципи вакцинації

1. Вакцинація стимулює імунну відповідь шляхом утворення в організмі специфічних клітин пам’яті.

2. Наступна інфекція тим же агентом викликає стійку, більш швидку імунну відповідь

3. Для отримання вакцин використовують штами патогенів, вбиті або ослаблені, їх субклітинні фрагменти або токсини

4. Вакцини повинні бути безпечними та доступними

Про що потрібно сказати лікарю до вакцинації

Вам обов’язково слід поінформувати лікаря про наступні факти:

  • якщо вам здається, що ви/дитина хвора;
  • чи є у вас/дитини алергія на медичні препарати, продукти харчування або вакцини;
  • чи спостерігалась у вас/дитини серйозна реакція на вакцинацію в минулому;
  • чи були у вас/дитини проблеми зі здоров’ям, пов’язані з астмою, хворобами легенів, серця, нирок, метаболічними розладами (наприклад, діабет), хворобами крові;
  • чи були у вас/дитини судоми;
  • чи приймали ви/дитина препарати, що пригнічують імунітет (кортизон, преднізолон, інші стероїди, препарати для лікування раку), чи проходили променеву терапію;
  • чи отримували ви/дитина переливання крові або продуктів крові, імуно (гамма) глобулін;
  • чи приймаєте ви/дитина якісь ліки;
  • чи отримували ви/дитина будь-які вакцини протягом останніх 4-х тижнів.

Післявакцинальні ускладнення

це небажані патологічні процеси, що розвинулися після імунізації та характеризуються тяжкими порушеннями у стані здоров’я після щеплення і потребують серйозних терапевтичних втручань, наприклад анафілактичний шок, судоми, неврологічні порушення, алергійні реакції різного ступеня тяжкості.

Післявакцинальна реакція

це порушення стану здоров’я, що розвинулося після й імовірніше за все внаслідок імунізації, яке швидко минає без наслідків і характеризується короткою тривалістю (від кількох годин до 1-2 діб).

Причини ускладнень

  • недотримання технології виготовлення вакцин і анатоксинів;
  • порушення вимог транспортування та збереження вакцин;
  • порушення правил і техніки проведення щеплення, перевищення дози введеного препарату тощо;
  • недостатньо ретельний відбір осіб, яким проводять щеплення (невиявлені супутня патологія, протипоказання тощо);
  • індивідуальна непередбачуваність.