Лямбліоз — це поширене інфекційне захворювання у дітей, яке викликають мікроорганізми групи найпростіших — лямблії. Ці паразити живуть у дванадцятипалій кишці та тонкому кишечнику і провокують порушення роботи шлунково-кишкового тракту.

Лямблія прикріплюється до слизової оболонки дванадцятипалої та тонкої кишки, де росте і розмножується. У разі потрапляння в товстий кишечник паразит перетворюється на цисти і з калом виходить в навколишнє середовище.

Механізм інфікування — фекально-оральний. Він здійснюється декількома шляхами:

• контактно-побутове зараження у дітей виникає в основному через іграшки, посуд та інші елементи побуту, особливо під час гри дитини в пісочниці;
• водне зараження відбувається в разі потрапляння неочищеної води до ШКТ (під час купання у відкритій водоймі діти часто випадково заковтують воду);
• харчове зараження настає у разі вживання недостатньо оброблених сирих ягід, фруктів та овочів.

Діти часто інфікуються через недотримання елементарних правил гігієни. Такі «шкідливі» звички, як смоктання пальців, іграшок та інших предметів — найбільш «популярні» причини лямбліозу в дітей.

Інкубаційний період після потрапляння лямблії в тонкий кишечник становить від 5 днів до 4 тижнів. У процесі пересування лямблії шлунково-кишковим трактом слизова оболонка кишечника подразнюється, наступають запальні зміни (дуоденіт, ентерит). У товстому кишечнику лямблія втрачає свої «інвазивні» властивості та перетворюється на цисти.

Потрапляння цисти лямблії до ШКТ не завжди викликає порушення роботи кишечника. Часто виникає хронічне носійство паразита, який може активізуватися у разі порушенні імунітету, стресу або впливу інших чинників.

За тривалістю захворювання лямбліоз може бути гострим і хронічним.

Це захворювання у дітей проявляється такими синдромами:

Гастроінтестинальний синдром:

• біль у животі (частіше в епігастрії та мезогастрії);
• здуття живота;
• закреп;
• діарея (випорожнення смердючі, пінисті);
• нудота;
• блювота;
• ознаки дискінезії жовчного міхура (біль у правому підребер’ї, відрижка з гірким присмаком та ін.);
• прояви мальабсорбції (втрата ваги, гіпотрофія, дефіцит вітамінів і мікроелементів, анемія).

Інтоксикаційний синдром:

• підвищення температури;
• зниження апетиту;
• сонливість;
• дратівливість;
• гепатомегалія (збільшення печінки);
• лімфаденопатія (збільшення лімфатичних вузлів).

Ексикоз:

• сухість шкіри та слизових оболонок;
• зниження еластичності та тургору шкіри;
• загальна слабкість.

Алергічний синдром:

• свербіж шкіри;
• виникнення атопічного дерматиту (екзема, почервоніння та набряк шкіри).

У рідкісних випадках виникають позакишкові прояви захворювання: біль в області серця, прискорене серцебиття, інспіраторна задишка.

Методи лікування лямбліозу

Лікування дітей з даним захворюванням має бути комплексним, тобто спрямованим не тільки на елімінацію збудника, але й на профілактику повторного зараження:

Режим. Насамперед потрібно навчити дитину елементарних правил гігієни: мити руки з милом після вулиці, гри з тваринами або відвідування туалету, відучити смоктати пальці або брати до рота іграшки й інші елементи побуту. Батьки також повинні повністю виключити шляхи зараження лямбліозом: усі іграшки та предмети догляду за дитиною слід ретельно обробляти.

Дієта. При лямбліозі з раціону дитини виключають цукор, а також цільне молоко та кисломолочні продукти. Рекомендовані волокнисті каші на воді.

В етіотропному лікуванні використовують антипротозойні препарати.

Симптоматична терапія. З метою ліквідації гастроінтестинального синдрому застосовують ентеросорбенти, ферменти, спазмолітики, антигістамінні препарати.

Наслідки цього захворювання піддаються медикаментозній корекції, і в більшості випадків проходять після повної елімінації збудника.

Медична сестра ЗПСМ СА № 2 Кучеренко Т.В.