У свій час відомий хірург, гордість української медицини Микола Пирогов стверджував: «Фунт профілактики дорівнює пуду лікування».
Одним з основних методів профілактики інфекційних хвороб є профілактичні щеплення. У довакцинальний період смертність від таких інфекцій як дифтерія, кашлюк, кір становила майже 50 %, а після перенесеного поліомієліту 40% перехворілих залишались інвалідами. Деякі інфекційні хвороби зустрічаються на стільки рідко, що створюється ілюзія, що вони перестали бути страшними і небезпечними, а значить і захищатися від них тепер немає необхідності.
Проте не слід забувати, що благополучна епідеміологічна ситуація досягнута багато в чому завдяки застосуванню вакцин.
Вакцинація (або щеплення) – це спосіб масової профілактики інфекційних хвороб: вірусних (кору, краснухи, епідпаратиту, поліомієліту, гепатиту В) та бактеріальних (туберкульоз, дифтерія, кашлюк, правець, гемофільна інфекція). Науково доведено, що вакцинація найефективніший метод профілактики інфекцій, нічого більш ефективного поки не винайдено.
Сьогодні відомо вже 27 захворювань, від котрих існують методи профілактики за рахунок вакцинації. Кожна країна має свій календар щеплень, який розробляють з урахуванням епідеміологічної ситуації в даному регіоні, стану здоров’я дітей, тощо. Так, наприклад, у країнах Європи (Німеччина, Швейцарія, Італія) проводяться обов’язкові профілактичні щеплення від 13 інфекційних захворювань, а в США – від 16. У нас в Україні планова вакцинація дітям проводиться проти 10 інфекцій, таких як: туберкульоз, дифтерія, кашлюк, правець, гемофільна інфекція, кір, краснуха, епідпаротит, поліомієліт та гепатит В.
Після народження, дитя протягом трьох-шести місяців має материнські антитіла, які захищають його від інфекційних захворювань. Коли материнський захист зникає, діткам вводять вакцинні препарати (антигени) для вироблення власної захисної реакції. Коли вакцина потрапляє в організм, імунна система уважно вивчає її, запам’ятовує і починає виробляти спеціальні речовини для її знищення. Ці речовини діють вибірково, у людини виробляється специфічний імунітет. Вакцина „навчає” імунну систему, готуючи її до боротьби з „повноцінною інфекцією”. Деякі вакцини стимулюють розвиток імунітету з першого разу, інші доводиться вводити повторно, це так звана ревакцинація – захід, спрямований на підтримку імунітету, виробленого попередніми щепленнями. Таким чином, потрапляючи в організм, вакцини викликають таку ж перебудову імунної системи, яка відбувається в результаті справжнього зараження хворобою, з одним приємним виключенням: людина при цьому не хворіє або хворіє в легкій формі.
Як будь-який лікарський засіб, вакцинація не може повністю виключити ризик розвитку побічних ефектів, проте він в тисячі раз нижчий, ніж наслідки перенесеної інфекції. Побічні реакції при проведенні планових щеплень зустрічаються нечасто. Можливі такі реакції як почервоніння місця введення вакцини, запалення лімфовузлів, алергічні реакції, підвищення температури тіла, поява симптомів захворювання – це цілком закономірний процес реагування організму на чужорідні речовини. Зазвичай ці явища зникають через 2-3 дні без жодних наслідків для здоров’я дитини.
Вакцинуючись, Ви точно знаєте, що отримуєте високоефективний засіб захисту від інфекційної хвороби на певний термін. Тобто вакцина – це гарантований результат від найнебезпечніших інфекцій, висока ефективність і прогнозований результат.
Заступник медичного директора
з охорони дитинства та материнства
А.Г. Долгова